В умовах наростальної потреби в енергетичній незалежності та необхідності переходу до відновлюваних джерел енергії, малі гідроелектростанції набувають особливого значення для регіональної енергетичної стійкості України. Яскравим прикладом відродження та модернізації такої інженерної спадщини є Яблуницька міні-ГЕС, розташована на річці Білий Черемош на межі Верховинського району Івано-Франківської та Путильщини Чернівецької областей.
Історія цієї станції – це історія інженерного прориву середини XX століття, подальшого занепаду та успішного відновлення на початку XXI століття, що демонструє потенціал малих річок Карпатського регіону, пише chernivtsi.name.
Інженерна спадщина: історія будівництва та відновлення
Яблуницька гідроелектростанція є яскравим прикладом інженерного проєктування середини XX століття, втіленого інститутом «Укргіпросільенерго». Її історія розпочалася з проєктування у 1950-х роках, а вже у 1961 році вона була успішно введена в експлуатацію, ставши важливим складником електропостачання Путильського району Чернівецької області. Станція була спроєктована як дериваційна ГЕС, що є поширеним типом для гірських річок, де вода відводиться з русла річки по каналу або трубопроводу до машинного залу, де і відбувається виробництво електроенергії. Цей підхід дозволяв використовувати значний перепад висот (напір) на відносно невеликій ділянці річки.
Однак, її функціонування не було довготривалим. У 1973 році на ГЕС сталася пожежа, що фактично призвело до її зупинки, а у 1980 році станцію остаточно зупинили через вичерпання своїх ресурсів, обладнання було демонтовано, залишивши об’єкт у стані руйнування.
Відродження інженерної спадщини розпочалося через десятиліття. У 2007 році зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» ініціювала відновлювальні роботи, модернізацію та технічне переоснащення Яблуницької ГЕС. Загальна вартість виконаних робіт склала майже 8,5 млн грн. А урочистий запуск оновленої станції відбувся 27 жовтня 2009 року. При модернізації було встановлено нове обладнання, вартістю близько 2,5 млн грн, що відповідає сучасним технічним вимогам та дозволяє ефективно використовувати гідроенергетичний потенціал річки Білий Черемош.
Роль міні-ГЕС у забезпеченні енергетичної стійкості Буковини
Оновлена Яблуницька міні-ГЕС отримала генерувальну потужність до 1000 кВт. Крім того, відновлення станції створило робочі місця. Так, для обслуговування міні-ГЕС підготували та найняли шість місцевих мешканців. Таким чином, Яблуницька міні-ГЕС не тільки відродила інженерну спадщину, але й впровадила сучасні технології, забезпечуючи економічні та соціальні вигоди для місцевих громад.
Яблуницька міні-ГЕС класифікується як дериваційна гідроелектростанція, що є ключовою технічною особливістю, яка визначає її роботу в гірській місцевості. На відміну від греблевих ГЕС, дериваційний тип передбачає мінімальне перегородження річки (зазвичай невелику водозабірну споруду) та відведення води по трубопроводу
або відкритому каналу на деяку відстань, щоб використати природний перепад висот між точкою забору води та місцем розташування машинного залу. Саме цей напір і є основним джерелом енергії, що приводить у рух турбіни.
Після модернізації та технічного переоснащення, завершеного у 2009 році, Яблуницька ГЕС була оснащена сучасним гідротехнічним та електротехнічним обладнанням. Модернізація Яблуницької ГЕС також включала впровадження автоматизованих систем керування та моніторингу, що дозволяє оптимізувати роботу станції відповідно до змін гідрологічного режиму річки, забезпечуючи її стабільну та безпечну експлуатацію.
Для Буковини, яка за дебітом придатної для будівництва малих ГЕС води посідає третє місце в Україні (після Закарпатської та Львівської областей), використання гідроенергопотенціалу малих річок є стратегічним завданням. У випадку аварій чи надзвичайних ситуацій на великих енергооб’єктах, чи лініях передач, місцеві, автономні джерела, такі як міні-ГЕС, можуть стати джерелом безперебійного живлення для критичної інфраструктури та населення. Це підвищує надійність електропостачання, особливо у віддалених гірських районах.
Екологічні дискусії навколо відновлення міні-ГЕС
Функціонування Яблуницької міні-ГЕС, як і будь-якого об’єкта малої гідроенергетики в Карпатському регіоні викликає серйозні екологічні дискусії. З економічного погляду, відновлення та експлуатація станції стало успішним інвестиційним проєктом. Проте, найбільші суперечки стосуються екологічного впливу. Хоча Яблуницька ГЕС є дериваційного типу, що теоретично менш інвазивна, ніж греблева ГЕС, оскільки не створює великого водосховища, вона все одно передбачає відведення значної частини річкового стоку до дериваційного каналу. Це може призводити до обміління частини річкового русла між водозабором та місцем повернення води, що кардинально змінює екосистему річки.
Екологи наголошують, що навіть міні-ГЕС можуть мати суттєвий негативний вплив на природу Карпат. Зміна гідрологічного режиму річки, її фрагментація та каналізація русла можуть призводити до зникнення червонокнижних видів риб та інших водних організмів, оскільки гірські річки є їхнім природним середовищем існування. Навіть пропоновані рибоходи часто є неефективними для більшості видів. Активізовуються негативні геологічні процеси, такі як зсуви, селі та ерозійні процеси, що погіршує стійкість гірських схилів. Погіршується і якість води та руйнуються природні екологічні коридори. У 2015 році в Чернівецькій ОВА обговорювали можливість ввести мораторій на будівництво міні-ГЕС у Карпатах з метою збереження екосистеми.
Таким чином, для забезпечення справжньої стійкості необхідно знайти баланс між економічними вигодами від виробництва зеленої енергії та мінімізацією незворотної шкоди для унікальної карпатської екосистеми, суворо дотримуючись екологічних стандартів та забезпечуючи ефективні механізми екологічної експертизи та контролю.
Перспективи розвитку малої гідроенергетики на Буковині
Успішне відновлення та функціонування Яблуницької міні-ГЕС стало імпульсом для розвитку малої гідроенергетики на Буковині, підтверджуючи потенціал регіону. Цей потенціал є стратегічним ресурсом для підвищення енергетичної незалежності та досягнення цілей сталого розвитку.
Наслідуючи приклад Яблуницької ГЕС, існують конкретні плани та пропозиції щодо відновлення інших занедбаних об’єктів інженерної спадщини та будівництва нових. Ключовим фактором, що підтримує інтерес інвесторів до МГЕ, є “зелений” тариф, який забезпечує високу ціну за вироблену електроенергію та приваблює значні інвестиції в економіку області. Проте, розвиток МГЕ стикається з серйозними викликами. Головний з них – екологічні ризики та опір громадськості. Масове будівництво міні-ГЕС без належної екологічної експертизи може призвести до незворотних змін у річкових екосистемах Карпат, знищення місць існування червонокнижних видів риб та погіршення туристичного потенціалу.
Перспективи розвитку малої гідроенергетики на Буковині вимагають переходу до моделі сталого розвитку, що передбачає пріоритет дериваційних технологій, які є менш шкідливими, обов’язкове будівництво ефективних рибоходів, суворе дотримання екологічного мінімального стоку та інтеграцію проєктів МГЕ з протипаводковими заходами. Лише за умови комплексного підходу, який балансує економічні вигоди, екологічну безпеку та соціальні інтереси на Буковині можуть ефективно використати інженерну спадщину для забезпечення справжньої енергетичної стійкості регіону.
