На одній із найвіддаленіших і наймальовничіших вершин буковинських Карпат, горі Томнатик на Путильщині, стоїть унікальний об’єкт, який не має аналогів за своєю атмосферою та історією. Це колишня радіолокаційна станція (РЛС) «Памір». Побудована в 1960-х роках як надсекретний військовий форпост СРСР для перманентного сканування повітряного простору поблизу румунського кордону, ця база була остаточно закрита у 1995 році. Її футуристичні білі куполи, які здалеку нагадують велетенські м’ячі для гольфу чи декорації до фантастичного фільму, перетворилися на один із найефектніших та екстремальних туристичних магнітів області, пише chernivtsi.name. Це історія про те, як військова спадщина перетворилася на унікальний рекреаційний ресурс.
Інженерна спадщина та містична аура покинутого форпосту
Історія РЛС «Памір» – це живий, хоча й мовчазний, свідок Холодної війни, військової інженерії та складного, ізольованого життя високо в горах, де час зупинився в середині 1990-х. Станція була розташована на стратегічній висоті на горі Томнатик, що забезпечувало ідеальні умови для радіолокаційного контролю повітряного простору на значній відстані та безпосередньої близькості до кордону з Румунією. Це робило її критично важливим пунктом для південно-західного військового округу.
У свої найкращі часи «Памір» був невеликим, але повністю автономним військовим містечком. Комплекс включав казарми, де постійно проживали військовослужбовці та технічний персонал, а також численні технічні будівлі та інженерну інфраструктуру, необхідну для життєзабезпечення у суворих умовах Карпат. Серцем станції були радіолокаційні антени, заховані під тими самими величними білими куполами – радіопрозорими ковпаками. Ці ковпаки захищали надзвичайно чутливе обладнання від снігу, обмерзання та сильних вітрів, зберігаючи при цьому здатність радіохвиль проникати всередину. До наших днів тут, як один із небагатьох вцілілих артефактів, збереглася антена «П-14 Лена».
Однак, епоха бази завершилася. Пропрацювавши близько 35 років, станція була остаточно закрита і розформована у 1995 році. Після виведення військового контингенту, об’єкт спіткала сумна доля: він був частково розграбований і покинутий. Сьогодні тут залишилися лише каркаси будівель та п’ять величних білих куполів.
Саме ця покинутість, у поєднанні з відчуттям повної ізоляції високо в горах, породила містичну ауру та численні легенди. Місцеві легенди про привидів колишніх військових, які продовжують охороняти секрети бази, змішуються з асоціаціями про НЛО. Незвичайна, футуристична форма куполів на тлі карпатського неба часто викликає асоціації з інопланетними базами чи декораціями до науково-фантастичних фільмів. Ця загадковість і є одним із головних чинників привабливості «Паміру» для екстремальних мандрівників та дослідників індустріальної спадщини.
Екстрим робить маршрут туристично привабливим
Перетворення колишньої РЛС «Памір» на туристичний об’єкт відбулося стихійно, але стійко, завдяки двом факторам. Це унікальна естетика та складна доступність, що автоматично позиціює його як місце для активного та екстремального відпочинку. Гора Томнатик знаходиться у віддаленому куточку Буковини, і сам шлях до станції вже є повноцінною частиною пригоди, що приваблює любителів гострих відчуттів і фізичних випробувань.
Транспортна логістика починається задовго до фінальної точки. З Чернівців потрібно рухатися через Берегомет до села Шепіт. Вже сама дорога до Шепота кидає виклик: вона включає 22 км кам’янистої ділянки з гірськими серпантинами. Однак найскладнішим і найцікавішим є фінальне сходження. Від села Шепіт починається 15-кілометровий гірський підйом по ґрунтовій дорозі. Ця ділянка є практично нездоланною для звичайного легкового транспорту. Саме через складність цієї ділянки, у регіоні набули популярності формати екстремального доступу, що перетворили логістичний бар’єр на послугу.
Найпопулярніший формат – це джип-тури та трансфери. Місцеві мешканці, які добре знають гірський рельєф, пропонують послуги трансферу на позашляховиках або туристичні компанії організовують повноцінні джип-тури. Це не лише найзручніший спосіб дістатися до вершини, але й захопливий досвід. Адже проїзд кам’янистою гірською дорогою на потужному транспорті сам по собі є адреналіновою пригодою. Складний гірський рельєф ідеально підходить і для досвідчених велосипедистів, які шукають складні маршрути.
Пішохідне сходження залишається найбільш класичним та складним варіантом для витривалих туристів. Усі ці формати доступу об’єднує кінцевий результат: фотолокація та враження. Сама станція «Памір» є однією з найефектніших точок в Українських Карпатах, а з гірського хребта ще й відкриваються неймовірні краєвиди на землі Трансільванії та румунські гори Родна.
«Памір» як економічний стимул і фестивальний майданчик
Колишня РЛС «Памір» має значний потенціал не лише як об’єкт індустріальної спадщини, але і як потужний фактор рекреаційного розвитку та проведення унікальних культурних подій. Наймасштабнішим прикладом стало проведення на горі Томнатик у 2017 році фестивалю «Море можливостей на горі Томнатик». Ця подія показала, що об’єкт може слугувати не лише місцем для разових відвідин, але й масштабним фестивальним майданчиком. Унікальність локації, яка часто перебуває вище хмар, створює дивовижні природні декорації для проведення заходів, які неможливо відтворити в долинах чи містах.
Але найбільш значущий потенціал криється в економіці. Розвиток туризму на Томнатику може стати потужним економічним стимулом для відродження традиційних видів діяльності у навколишніх гірських селах. Це відповідає загальній тенденції до розвитку етнокультурного туризму на Буковині, де мандрівники прагнуть не лише побачити пам’ятки, але й відчути місцеву культуру. Туристи, які долають шлях до “Паміру”, із задоволенням купують автентичні продукти: гуцульську бринзу, карпатський мед, фіточаї та вироби народних промислів. Зростання популярності цього місця створює прямий попит на якісні місця розміщення та харчування в навколишніх селах, що спонукає місцевий бізнес до розвитку та інвестицій в інфраструктуру.
Виклики екології та шляхи відповідального туризму на Томнатику
Хоча економічні та туристичні перспективи «Паміру» є надзвичайно привабливими, майбутнє об’єкта нерозривно пов’язане з екологічною відповідальністю. Всі плани розвитку, від джип-турів до великих фестивалів, мають враховувати екологічну вразливість високогірного регіону.
«Памір» розташований серед мальовничої, але чутливої природи, і неконтрольований потік туристів може завдати незворотної шкоди навколишньому середовищу. Проблема полягає не лише у впливі транспорту на гірські ґрунти, але й у неналежному поводженні зі сміттям. Оскільки об’єкт є покинутим і не має офіційної інфраструктури, туристи часто залишають після себе відходи, забруднюючи унікальні гірські ландшафти та місця проживання рідкісних видів флори та фауни. Майбутній розвиток має бути зосереджений виключно на екологічно відповідальному туризмі. Це вимагає впровадження жорстких правил: організація контрольованого доступу з обмеженням кількості транспортних засобів, що можуть одночасно підійматися, створення системи управління відходами. А також освітні кампанії для мандрівників щодо важливості збереження природи. Лише через баланс між прибутковістю та збереженням унікальності можливий сталий розвиток цієї перлини Буковини.
