Електроенергія – це те, що є важливим чинником існування у наш час. У матеріалі на chernivtsi.name ми дізнаємось як освітлювались вулиці та помешкання чернівчан у минулому столітті.
Ліхтар завжди з тобою
У 18 столітті вуличне освітлення було досить погане у Чернівцях. Навіть у 1793 році вийшло поліцейське розпорядження, у якому вказувалось про те, що ніхто не мав права ходити без ліхтаря по вулиці у нічний час.
Також за справне освітлення у місті відповідали поліцейські. Вони мали пильнувати чи ліхтарі горять, і чи є вони начищеними. У 1870 році у Чернівцях було запроваджено нафтове освітлення. Вулиці освітлювались ліхтарями, що були прикріплені до стовпів.
У 1870 роках в місті планували запровадити гасове освітлення. Однак справа далі переговорів не зайшла. Вони тривали роками, і вже 5 лютого 1896 року у Чернівцях з’явилося електричне освітлення.
Електростанція на вулиці Лесі Українки
У 1896 році у Чернівцях почала функціонувати водопровідна та каналізаційна система. Також з’явилась і міська електростанція. Вона виникла на вулиці Лесі Українки. Електричне освітлення було відведено в приміщення Ратуші. Тоді у Чернівці привезли 3360 лампочок, з яких 527 передали для освітлення театру, 512 – міста, 2315 – освітлення приватних будинків.
Освітлення на вулиці Головній
У лютому 1896 року на вулицях міста з’явилось електричне світло, яке замінило гасові лампи. Забезпечити Чернівці освітленням владі коштувало 840 тисяч флорентів. У місті почали прокладати електромережі, зокрема і для роботи трамвая.
Електроосвітлення вулиць, державних та комунальних установ здійснювалось за кошти магістрату Чернівців. Аби провести електроенергію у приватні та корпоративні будівлі, платили власники на основі угод. Спершу світло було проведено лише у центрі міста, а околиці і надалі залишались у темряві. Плата за електроенергію була досить високою – 9 гелерів за гектоват. Через це станом на 1907 рік було лише 2000 користувачів електроенергії у Чернівцях.
Згодом електроенергію почали використовувати для виробництва. Під час Першої світової війни кількість споживачів зросла до 4164. У 1914 році у систему освітлення було включено 46094 лампи. 482 дугові лампи, 171 мотор та 137 вентиляторів. Також планувалось будівництво гідроелектростанції на річці Черемош. Однак втіленню цієї ідеї завадила війна.
У 1920 році було відбудовано першу міську електростанцію, яка згоріла під час війни. Цього ж року було ліквідовано Чернівецьке акціонерне товариство. У результаті, трамвай та електроенергія перейшла у комунальну власність міста.
Історія ліхтарника
Для ліхтарника було приємною справою запалювати ліхтарі літніми ночами, а ось взимку – складно. Адже зими були холодними, снігом замітало вікна та двері доверху. Також у цей період торговці заливали у нафту воду, тож ліхтарі скоро гаснули узимку. Нічні злодії дуже часто розбивали ліхтарі, тому що вони їм заважали працювати.
У Чернівцях проводили спеціальні курси для ліхтарників у нічний час. Адже працювати вночі було досить престижно. На вулицях міста були різні лампи. Одні світили до 10 години вечора, інші всю ніч. Лампи були по-різному розміщені. Одні стояли загаптовані на стовпах, просто навпроти будинку, інші мали настінні ліхтарі, деякі вміщувались у штучних заглибинах у стіні над дверима.
Вигляд лампи теж мали різний, залежно від господаря і потреби. Наприклад, вечірні магазини мали лампи оздоблені великими абажурами з гарним малюнком. Оформлення ліхтаря було унікальне. Також були комбіновані лампи, які використовували в приміщеннях у великих залах, обов’язково були підвісні. А от гасова проіснувала недовго. Щодо олійних ламп, то тут резервуар облаштовували збоку, очищена олія випускалася через краник, який регулював її надходження так, щоб лампа не закурювала скла. Лампове скло перед кожним запалюванням протирали.
