Сьогодні компанії з нетерпінням шукають відповідь на одне важливе питання: як ввести нововведення і дати їм закріпитися у суспільстві? Багато намагають, але тільки деякі з них успішні. Чому так? Чи справді інновації настільки складні? Чи є секретна наука, невловима і доступна обмеженому колу? В чому секрет?
У чому різниця між Apple, яка кидається від комп’ютерних інновацій до музичного, телефонного, часового, телевізійного бізнесам, і компанією Kodak, яка колись домінувала у своїй категорії, а тепер є банкрутом? Чому компанії, бачучи з тріском провалені приклади своїх конкурентів, все ж прагнуть до інновацій? Виникає питання: у чому різниця між знаннями і навичками? Поговоримо і відповімо на питання далі на chernivtsi.name.
Ключі до інновацій
Так що ж насправді є ключем до інновацій? У більшості компаній є ретельно продуманий список атрибутів успішних нововведень: мозковий штурм, нестандартне мислення, швидкий провал, дизайнерське мислення, гнучкість, дотримання підходу бережливого стартапу, створення мінімально життєздатного продукту, готовність до стрільби, стрімкий поворот тощо.
Очевидно, що відповідь на це питання є областю різних думки, і знання «відповіді», звичайно, неможливо. При цьому виділяють два принципи, які можуть допомогти компаніям перейти від «пріоритетних інновацій» до фактичних впроваджень.
Принцип № 1: вимога впевненості вбиває інновації
Зрозумійте, що впевненість – смертельний ворог інновацій. У тих 75% компаній, які прихильні інноваціям, занадто часто можна почути про запуск стартапа із супутнім галасом. Керівники хочуть з упевненістю повідомляти про вимірні результати, в іншому випадку вся робота вважається невдалою. На жаль, така вимога може бути смертельною.
Чому так? Адже це зручно відкриває задні двері до безвідповідальності. Почати «ініціативу» в результаті означає, що керівники можуть вказати на щось відчутне, що демонструє прихильність компанії невідомому. В іншому випадку вони можуть сидіти склавши руки і дозволити «інноваційній команді» управляти результатами.
Ось, однак, камінь спотикання. Вимагаючи визначеності в «інноваціях», ніхто не хоче замислюватися ні про кількість, ні про якість, ні про форму, ні про рентабельність інвестицій. Фактично, нав’язуючи заздалегідь визначену структуру, керівники витісняють ідеї та креативність.
Принцип № 2: інновація – це відкриття, а не створення
Як і баланс у їзді на велосипеді, ключ до інновацій – це відкриття, а не творчість або нова ідея. Як новатор, ви бачите велику невизначеність, оточену хвилями можливостей, які ви не можете по-справжньому озвучити, але відчуваєте їх. Ви знаєте, що прямуєте до місця призначення. І коли ця можливість стає все ясніше і очевидніше, ви дивуєтеся, як не знали про це весь час. Ви, як на велосипеді, думаєте: «Що в цьому такого складного?». Фактично, це процес, який, коли освоєний, стає невід’ємною частиною того, як ви ведете бізнес, як функціонує ваша компанія.
Звичайно, компанії хочуть вводити нововведення. Вони, без сумніву, визнають важливість, по суті, абсолютну терміновість необхідності інновацій для їх виживання. Але знати і робити – це різні речі. Інновації особливо складні у прірві між знанням і справою. Це так само нелогічно, як їзда на велосипеді.