Гірські річки Буковини здаються швидкими та бурхливими, але природа тут змінюється тихо. Риби, яка колись була звичною для тутешніх водойм, стає дедалі менше, а деякі види взагалі перебувають під загрозою зникнення. Над тим, щоб річки надалі були заповнені рибою, щоденно працюють фахівці. На Буковині вже багато років штучним розведенням риби та зарибненням річок займається завод “Лопушно”. Для кожного виду риби тут свій підхід, індивідуальні умови утримання та годівлі, пише chernivtsi.name.
Про діяльність заводу
Рибоводний форелевий завод “Лопушно”, що розташований на краю села Лопушна Вижницького району, є державною установою, яка вирощує рибу до потрібного розміру і виконує державні замовлення із зарибнення річок. Завод займає територію близько двох гектарів – там розташовані декілька адміністративних приміщень. Усе інше – ставки і басейни з рибою.
Директор підприємства Олексій Роман розповів, що у радянські часи на Буковині діяло близько 20 рибоводних заводів. З тих часів завод “Лопушно” залишився один, усі інші були зруйновані, закриті або розкрадені. Олексій зазначив, що з кожним роком обсяги виробництва на заводі лише зростають – там вирощують дедалі більше риби, яку потім випускають у річки. Наприклад, у 2018 році підприємству вдалося виконати план і випустити 150 тисяч рибок у водойми – з них 120 тисяч струмкової форелі, 27 тисяч райдужної форелі та 3 тисячі дунайського лосося. Частину риби випускають у річки Вижницького району, які впадають у Черемош – Виженку і Теплицю. Решту випускають у притоки Сірету та Прута в Путильському та Вижницькому районах.
Олексій Роман поділився, що у 2008 році спеціалісти Інституту рибного господарства обстежили усі річки Карпатського регіону. Це дослідження тривало два роки і результати були невтішними – якщо у 1960-ті роки на кілометр річки припадало понад 200 особин аборигенних видів, то у 2008 цей показник катастрофічно зменшився до 5-6 екземплярів. На той момент до Червоної книги були занесені дунайський лосось, європейський харіус і була близькою до занесення струмкова форель. Проблема постала дуже гостро, тому у 2013 році обласна колегія зобов’язала завод “Лопушно” перейти на вирощування аборигенних видів лососевих риб. Аборигенні види риб – це ті, які природно мешкали у цій місцевості, але опинилися на межі зникнення. Завдяки роботі фахівців заводу вдалося вивести покоління струмкової форелі, дунайського лосося та європейського харіуса. Останній вид є дуже специфічним та важким для розведення.
Рибна математика
Для того, щоб випустити мальків у річки, збирається ціла комісія. До неї входять спеціалісти рибоводного заводу, екологи, представники рибоохорони та місцевої адміністрації. Голова комісії зачитує протокол із планами щодо зарибнення, перевіряє наявність необхідної документації. Далі комісія вирушає до приміщення, де розташовані 10-12 басейнів з рибками. Щоб забезпечити воду у басейнах киснем, туди безперебійно тече вода через спеціальний шланг. Внизу у кожного басейна є маленька трубка, звідки вода витікає струмком у річку.
Перед завантаженням риби до цистерн для транспортування починається тривала і кропітка процедура її зважування. Рибовод Іван Статкевич розповів, що для цього набирають відро води, за допомогою сачка пересаджують туди невелику кількість рибок і зважують їх. Далі доводиться рахувати кількість мальків вручну. Отриману вагу ділять на кількість рибок і таким чином визначають середню вагу однієї особини. Таку процедуру виконують для кожного басейну.
До цистерни потрібно завантажити до 30 тисяч екземплярів – це приблизно 70 кілограмів риби. Увесь процес завантаження фіксують на фото члени комісії. Рибовод розповів, що у річці Виженка, куди випускають малька, найкращі умови для форелі – тут її стихія. Але риба має пристосуватися до цих умов, щоб вижити. Важливо проводити розселення малька у різних місцях, щоб риба не збивалася в групи. Інакше вона може стати легкою здобиччю для хижаків чи браконьєрів.
За рік мальок набирає вагу до 300 грамів, а через три роки може відтворювати потомство.
