Парк ім. Ю. Федьковича, Центр дозвілля для дітей та юнацтва

Парк імені Юрія Федьковича — габсбурзька гора над буковинською столицею

Десять гектарів старого лісопарку на пагорбі просто за спиною Резиденції митрополитів — там, де Чернівці різко йдуть угору й закінчуються цегляні квартали. Це один із найдавніших міських парків Буковини: його висаджували ще за Франца Йосифа I, і назви, які він міняв, читаються як конспект історії краю — Панська гора, Габсбурзька височина, парк залізничників, парк Шевченка, і лише з 1990 року — імені Юрія Федьковича. Чернівчани, втім, десятиліттями звали його по-своєму, «Гарбузовою горою», і саме ця домашня, ненадто парадна інтонація тут головна.

Родзинки

• Цісарська скеля — кам’яна пам’ятка, створена 18 серпня 1908 року до шістдесятиріччя правління Франца Йосифа I; вона збереглася на нижніх алеях і є одним із небагатьох австрійських меморіальних об’єктів Чернівців, що дожили до наших днів на своєму місці.
• Слід «цісарського дуба» — дерево посадили у квітні 1875 року на честь срібного весілля монаршого подружжя; сама традиція меморіальних посадок і сформувала верхній ярус цього парку.
• Оглядовий майданчик — праворуч від входу; сюди чернівецькі випускники поколіннями приходили зустрічати світанок після випускного, і ця традиція старша за будь-яку сучасну інфраструктуру парку.
• Літній театр — сцена під відкритим небом на місці, де в середині XX століття заливали ковзанку; тут же чернівецькі німці колись влаштовували маскаради.
• Рок-клуб «Фан-Парк» — заснований 1996 року як майданчик, де могли розвиватися молоді рок-музиканти; щожовтня приймає фестиваль «Відродження».
• Недобудований арт-зал — двоповерхова коробка, що стоїть незавершеною понад півтора десятиліття; парадоксальна пам’ятка сама собі, яка пояснює більше про долю парку, ніж будь-яка табличка.

Що всередині

Парк ділиться на дві частини за рельєфом і за функцією: нижні алеї — це прогулянкова, історична зона зі старими деревами й австрійськими слідами, верхній майданчик — територія Центру дозвілля для дітей та юнацтва, який опікується приблизно 1,2 гектара і тримає тут усе живе життя парку.

• нижні тінисті алеї з крутим підйомом і Цісарською скелею;
• верхній майданчик Центру дозвілля з лавками, столами й сценою;
• Літній театр — концертна й фестивальна сцена під відкритим небом;
• зона настільного тенісу й більярду, майданчик для турнірів;
• дитяча ігрова зона та простір для занять гуртків просто неба;
• оглядова точка з видом на місто й дах Резиденції.

Чим зайнятися і для кого

• Гості, що приїхали до Резиденції — парк лежить одразу за нею, і підйом сюди — найлогічніше продовження екскурсії, з якого архітектурний ансамбль видно згори.
• Родини з дітьми — Центр дозвілля веде безкоштовні й платні заняття, зокрема групу для найменших із творчістю просто неба.
• Люди старшого віку — оздоровчий гурток просто неба розрахований на широкий віковий діапазон і працює як щоденна точка зустрічі.
• Меломани й підлітки — рок-клуб і жовтневий фестиваль роблять парк однією з небагатьох чернівецьких сцен для важкої та експериментальної музики.
• Аматори настільного тенісу й більярду — регулярні турніри тут проводять із 2015 року.
• Тих, хто шукає тишу в центрі — попри близькість до головних вулиць, підйом відсікає більшість випадкових перехожих, і в будні тут по-справжньому безлюдно.

Як дістатися і практичне

Парк лежить у самому центрі Чернівців, на пагорбі за корпусами Чернівецького національного університету — тобто за колишньою Резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Найпростіший спосіб — доїхати будь-яким міським транспортом до університетського кварталу й далі йти пішки: від головного входу Резиденції підйом займає близько десяти хвилин, але він відчутний, дорога весь час іде вгору. Від центральної площі пішки — 20–25 хвилин. Вхід на територію вільний; Центр дозвілля працює щодня приблизно з 10:00 до 20:00, сам парк формально відкритий довше. На прогулянку нижніми алеями з підйомом до оглядового майданчика закладайте годину, з відпочинком нагорі — півтори-дві. Через воєнний стан діють комендантська година й повітряні тривоги; парк розташований у буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО, тож поводитися тут варто відповідно, а зйомку інфраструктурних об’єктів — виключити. Взуття беріть із нековзкою підошвою: покриття доріжок місцями відсутнє, а після дощу схил стає слизьким.

Коли відвідати

Квітень і травень — найкращий час: підлісок ще прозорий, з верхніх алей видно дахи центру, а старі дерева тільки розпускаються, і Цісарську скелю не закриває зелень. Улітку парк перетворюється на найпрохолодніше місце центру — суцільна тінь на схилі тримає температуру відчутно нижчою, ніж на бруківці внизу, а Літній театр вмикає концертний сезон. Осінь тут головна за настроєм: жовтень — це і фестиваль у рок-клубі, і буковинське різнобарв’я, яке з висоти читається як суцільний килим над містом. Узимку парк стає майже безлюдним і найбільш «австрійським»: голі крони відкривають рельєф і старі підпірні стінки, а з оглядової точки вперше за рік видно все місто цілком — але підйом обмерзає, тож іти треба обережно.

Цікаво знати

До 1880-х цей пагорб називали Панською горою, або Домнікою; потім за ним закріпилася назва Габсбурзька височина, хоч у побуті чернівчани вперто казали «Гарбузова гора». Парк на схилі облаштовували за Франца Йосифа I, і історик Раймунд Фрідріх Кайндль фіксував появу тутешніх насаджень від 1870-х років. Перший меморіальний жест зробили у квітні 1875-го, коли до срібного весілля імператорського подружжя тут посадили «цісарський дуб» — того ж року в Чернівцях відкрили й пам’ятник «Австрії» на сторіччя приєднання Буковини до габсбурзьких володінь. 8 липня 1887 року в парку приймали кронпринца Рудольфа, а 18 серпня 1908-го, до шістдесятиріччя правління Франца Йосифа, тут з’явилася Цісарська скеля. Австрійський побут парку був цілком курортним: працювали кав’ярня і невеликий ресторан із дерев’яними столами, а фіакри розвозили гостей додому навіть на зовсім короткі відстані. Після Першої світової Буковина відійшла Румунії, потім прийшла радянська влада — і парк змінював призначення разом із режимами. З 1940 по 1960 рік тут працював зоопарк, куди чернівчани ходили дивитися на вовків. У середині століття на місці нинішнього Літнього театру заливали ковзанку, на якій, за спогадами актора Тараса Рідуша, чернівецькі німці влаштовували маскаради. 1954 року на верхньому майданчику створили Центр дозвілля дітей та юнацтва, який працює й сьогодні; у 1970-х тут діяв піонерський табір імені Тараса Шевченка — три зміни за літо, приблизно по півтори сотні дітей щодня, — але табори припинилися 1986 року. У парку працювало п’ять електричних атракціонів, а поруч стояли скульптури ведмедів та оленів; користування каруселями свого часу було безкоштовним. Нинішню назву парк отримав 1990 року — на честь Юрія Федьковича (1834–1888), «буковинського солов’я», письменника й редактора газети «Буковина», який останні роки життя провів у Чернівцях. Сучасні проблеми парку теж мають дати: двоповерховий арт-зал для молоді стоїть незавершеним понад півтора десятиліття, а вся десятигектарна територія досі не має визначеного балансоутримувача, що ускладнює і ремонти, і плани — зокрема ідею екскурсійного потяга від Резиденції та повноцінного оглядового майданчика нагорі. Сама Резиденція, збудована за проєктом чеського архітектора Йосипа Главки у 1864–1882 роках, увійшла до списку Світової спадщини ЮНЕСКО 2011 року — і парк лежить у її охоронному оточенні.

Поради відвідувачу

• Плануйте маршрут «знизу вгору»: почніть із нижніх алей і Цісарської скелі, а підйом до оглядової точки залиште на кінець — так набір висоти дається легше.
• Не розраховуйте на рівне покриття: частина доріжок його не має взагалі, тож підбори й гладка підошва тут категорично не працюють.
• Якщо цікавить музика, звіряйтеся з афішею Літнього театру та рок-клубу — жовтень тут найнасиченіший місяць у році.

Питання й відповіді

Це той самий парк, що ім. Шевченка в Чернівцях? Ні. Парк Федьковича раніше теж носив ім’я Шевченка, але сучасний Центральний парк імені Шевченка — окрема, значно рівніша територія в іншій частині міста.

Скільки коштує вхід? Вхід на територію парку вільний. Платними бувають окремі послуги Центру дозвілля та квитки на концерти в Літньому театрі.

Чи важко туди підійматися? Підйом відчутний: парк лежить на схилі, і від Резиденції треба долати висоту приблизно десять хвилин пішки. Для людей з обмеженою мобільністю маршрут складний.

Що тут збереглося з австрійських часів? Цісарська скеля 1908 року на нижніх алеях, старі меморіальні насадження й сам рисунок алей на схилі. Кав’ярня, ресторан і атракціони тих часів не збереглися.

Чи є звідси вид на місто? Так, оглядова точка розташована праворуч від входу; найкращий огляд — пізньої осені та взимку, коли крони голі.

Чи працює тут щось для дітей? Так, Центр дозвілля для дітей та юнацтва, створений 1954 року, веде гуртки й заходи, зокрема групу для наймолодших із заняттями просто неба.

Чому парк виглядає занедбано місцями? Через невизначеність із балансоутримувачем десятигектарної території та складний рельєф ремонти тут ідуть повільно; недобудований арт-зал стоїть уже понад п’ятнадцять років.

Коли тут найцікавіше? У жовтні — через фестиваль у рок-клубі та осіннє забарвлення схилу, і навесні, коли з голих алей ще видно центр міста.