Мальовничий рельєф Буковини приховує постійну загрозу: під дією підземних вод і гравітації тонни землі щороку намагаються сповзти донизу. Щоб нестабільний ґрунт не потягнув за собою автомагістралі, комунікації та житлові квартали, фахівці розгортають арсенал захисних споруд. У цій статті на chernivtsi.name розбираємо, як працюють основні протизсувні рішення та де саме їх застосовують на Чернівеччині.
Чому Чернівеччина потерпає від зсувів
У Чернівцях нараховують 35 осередків зсувів. 27 з них вважають особливо небезпечними. Такі зони розташовані переважно на схилах долин Пруту, Клокучки, Молниці та їхніх приток. У зоні ризику є не лише незабудовані схили. Ґрунт також може зміщуватися поблизу житлових будинків, автомобільних доріг, мостів і залізничних колій.
Серед особливо проблемних територій є вулиці Винногірська та Руська, ділянка між Фастівською та Кагарлицькою, а також райони Клокучки, Молниці, Золочівської, Синявського. Одним із найбільших у Чернівцях є зсувний масив біля вулиці Темістокля Вірсти. Його площа становить близько 46 гектарів.
За межами міста масштаби небезпечного явища ще більші. Станом на 2026 рік у регіональних матеріалах екологічного моніторингу фігурує 1467 зсувних ділянок на території області. Їхня активність пов’язана з:
- водною ерозією;
- особливостями рельєфу;
- перезволоженням ґрунтів.
Активізацію руйнівних процесів фіксували після періодів інтенсивних опадів, зокрема у 1969, 1979, 1996, 2008 та 2010 роках.
Які рішення для захисту від зсувів використовують на Чернівеччині
У Чернівецькій області для стабілізації схилів застосовують різні види інженерного захисту. Вибір рішення залежить від рельєфу, властивостей ґрунту, руху води та розташування поруч доріг, будинків й іншої інфраструктури. На конкретних об’єктах області такі заходи можуть поєднувати кілька способів укріплення, щоб зменшити вплив води, зупинити розмивання та втримати схил.
Дренаж і водовідведення
Вода — один із головних чинників, що послаблюють ґрунт на схилі. Після сильних опадів вона просочується в земляний масив, підвищує його вологість і зменшує стійкість ґрунту. Тому під час інженерного захисту важливо не лише утримати схил конструкціями, а й організувати відведення поверхневих та ґрунтових вод.
На Чернівеччині такий підхід застосовували, зокрема, під час ремонту міжнародної траси М-19 біля села Грушівка. Там укріплювали зсувну ділянку дороги, де поєднали одразу кілька інженерних рішень: встановили 147 буроін’єкційних паль, облаштували дренажну систему для відведення поверхневих і ґрунтових вод та передбачили п’ять рядів габіонних підпірних стінок з армуванням ґрунту. На іншому схилі дороги влаштували глибинний інфільтраційний дренаж, який мав знижувати рівень ґрунтових вод і відводити вологу від дорожнього полотна.
Ще один приклад — траса Н-03 у межах села Припруття. Під час капітального ремонту там змонтували дренажну систему, облаштували сім спеціальних колодязів та стабілізували ґрунтову основу земляного полотна. Тобто водовідведення стало частиною комплексу робіт зі стабілізації ділянки, а не окремим елементом благоустрою.
Водночас дренаж працює і на поверхні. На М-19 біля Грушівки після влаштування дренажної системи та укріплення схилів передбачили бетонні швидкотоки, які організовано відводять воду. На іншій відремонтованій ділянці траси, поблизу Валя Кузьміна та Грушівки, дорожники також облаштували водовідвід і зміцнили узбіччя.
Такі приклади добре показують принцип протизсувного захисту: воду не залишають вільно проникати в нестійкий ґрунт, а спрямовують контрольованим шляхом. Одночасно схил можуть утримувати палі чи підпірні конструкції — разом ці рішення зменшують ризик подальшого зміщення ґрунту.
Підпірні стіни
Коли природа намагається зсунути тонни землі, підпірні стіни стають останнім рубежем оборони. Вони беруть на себе колосальний тиск нестабільного масиву й перетворюються на залізобетонний чи кам’яний щит там, де кожен сантиметр просідання ґрунту загрожує житловим будинкам, залізничним коліям і автошляхам. Проєктування такої споруди — це філігранний розрахунок. Інженери зважають на висоту крутосхилу, щільність землі та сили підземних потоків.
Яскравий приклад важкої битви з рельєфом можна побачити в Усть-Путилі вздовж гірської траси Т-26-01. Там річка Путилка під час карпатських злив перетворюється на нестримний потік, здатний підмити та обвалити основу дороги за лічені години. Щоб не допустити катастрофи, інженери у 2025 році почали зводити потужну підпірну споруду. Спочатку сформували основу з 283 габіонів, а у 2026 році додали ще 84 блоки. Конструкція з 367 елементів надійно утримує схил і гасить руйнівну енергію води.
Підпірні стіни використовують для запобігання зсувам й у Чернівцях. На вулиці Руській, 75–77 небезпечний схил із житловою забудовою буквально нависає над залізничною колією. Під час злив туди збігаються потоки води одразу з кількох прилеглих вулиць, вимиваючи земляну основу. У квітні 2026 року мешканці будинків, розташованих на проблемній ділянці, розповіли журналістам видання «Суспільне Чернівці», що близько десяти років тому перезволожений ґрунт зсунувся просто на рейки. Тоді берег укріпили габіонами, але підступний яр продовжив непомітно розростатися зсередини.
Щоб остаточно зупинити загрозу й не допустити нового обвалу на залізницю, міська влада розпочинає капітальний ремонт підпірної стіни. На цей проєкт планують спрямувати близько 3,75 мільйона гривень. Це ціна спокою для людей, чиї домівки стоять над проваллям, та гарантія безпеки для залізничного руху у підніжжя аварійного схилу.
Пальові та анкерні конструкції
Коли зсув охоплює глибокі шари ґрунту, поверхневого укріплення схилу може бути недостатньо. У таких випадках застосовують палі. Їх заглиблюють до стійких шарів ґрунту та використовують як елементи, що стримують переміщення зсувного масиву. Для складніших ділянок палі поєднують з анкерами, які додатково фіксують конструкцію в стійкій частині схилу.
У Чернівцях під час зсуву в районі Нижнього міста для укріплення схилу забили понад тисячу паль на глибину близько 40 метрів. Про це «Молодому буковинцю» розповів колишній працівник підприємства «Трансміст», який брав участь у роботах. За його словами, для укріплення схилу спеціально придбали бурильний агрегат, а на будинках поблизу встановили маячки для контролю за зміщеннями ґрунту.
Протиерозійне укріплення
Після того як схил стабілізують, важливо захистити його поверхню від подальшого розмивання. Для цього використовують:
- георешітки;
- геомати;
- укріплювальні сітки;
- каміння;
- рослинність.
Вони допомагають утримувати верхній шар ґрунту та зменшують руйнівний вплив дощової води.
На Чернівеччині такий підхід застосовують на гірських дорогах. Зокрема, під час укріплення дороги Т-26-01 у Путильській громаді для додаткової стабілізації схилу використали хмизну вистілку. Вона допомагає закріпити поверхневий шар ґрунту та захистити його від розмивання водою.
Як у Чернівцях стежать за зсувонебезпечними територіями після встановлення укріплень
У Чернівцях за зсувонебезпечними ділянками стежать комунальні служби. Працівники оглядають схили, річища потоків і території, де вода може підмивати ґрунт. Вони також контролюють рівень води та стан водопропускних споруд.
Окремий напрям роботи — утримання міських водотоків. У річищах Молниці, Клокучки та інших потоків комунальники прибирають мул, сміття й перешкоди, які заважають вільному стоку води. Також вони очищають водопропускні споруди, стежать за станом берегів та укріплень.
Зупинити рух схилів лише грубою силою неможливо. Безпека інфраструктури Чернівеччини залежить від уміння перехитрити природу. Дренажі, підпірні стіни, пальові конструкції та інші рішення утворюють інженерний щит, який утримує величезні масиви ґрунту.
