Парк імені Федьковича

Парк імені Федьковича — колишня Габсбурзька височина над університетом

Десять гектарів старого лісопарку на височині поряд із резиденцією Буковинських митрополитів, у якій сьогодні працює Чернівецький національний університет. До 1880-х це місце звалося Панською горою або Домкою, потім його перейменували на Габсбурзьку височину, а чернівчани, яким австрійська назва давалася важко, переінакшили її на Гарбузову гору — так вона й лишилася в народній мові. Тут стоїть «Цісарська скеля» 1908 року, працює комунальний центр дозвілля для дітей і юнацтва, а з оглядового майданчика біля входу випускники чернівецьких шкіл традиційно зустрічали світанок.

Родзинки

• «Цісарська скеля» — кам’яний об’єкт на нижніх алеях парку, створений 18 серпня 1908 року як пам’ятник імператорові Францу Йосифу I з нагоди шістдесятиріччя його правління. Дата вибрана не випадково: 18 серпня — день народження цісаря.
• Погруддя Тарасу Шевченку — пам’ять про той період, коли саме цей парк, а не центральний, носив ім’я Кобзаря; після перейменувань 1990 року погруддя лишилося на місці.
• Височина з оглядовим майданчиком — праворуч від входу відкривається перспектива на місто; це традиційне місце, де чернівецькі випускники зустрічали світанок.
• Сусідство з університетом — парк межує з ансамблем резиденції Буковинських і Далматинських митрополитів, об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, тож прогулянку легко поєднати з оглядом головної пам’ятки міста.
• Центр дозвілля дітей та юнацтва — комунальна установа, що працює просто на території і відповідає за гуртки, змагання та дитячі заходи.
• Тінистий старий деревостан — насадження заклали ще за Франца Йосифа, тож крони тут високі й щільні, а мікроклімат помітно прохолодніший, ніж унизу в місті.

Що всередині

Це радше лісопарк, ніж регулярний сад: тераси на схилі височини, алеї, що спускаються серпантином, і галявини між старими деревами. Формально під парком десять гектарів, з яких 1,2 гектара впорядковано й перебуває в розпорядженні комунального центру дозвілля — саме там зосереджена інфраструктура. Решта території лишається зеленим масивом із доріжками для прогулянок.

• «Цісарська скеля» на нижніх алеях — головний історичний об’єкт парку.
• Погруддя Тарасу Шевченку на впорядкованій ділянці.
• Алеї з лавицями і столиками, придатні для довгих сидінь і настільних ігор.
• Майданчик комунального центру дозвілля дітей та юнацтва з гуртками й заняттями.
• Тенісна складова: від 2015 року тут проводять турніри, тоді ж почав діяти клуб любителів більярду.
• Траси й доріжки, які використовують для велозмагань і занять фізкультурою.

Чим зайнятися і для кого

• Студенти — парк фактично прилягає до університетського кварталу, тож це найближча зелена зона для перерв між парами й вечірніх прогулянок.
• Туристи — після огляду резиденції митрополитів логічно піднятися сюди: за десять хвилин ходу ви отримуєте краєвид і австрійський слід у вигляді «Цісарської скелі».
• Родини з дітьми — центр дозвілля дітей та юнацтва проводить гуртки й заходи, а впорядкована частина парку розрахована саме на дитячий відпочинок.
• Велосипедисти — рельєф височини з підйомами й спусками робить парк природним полігоном, і саме тут проводять міські велозмагання.
• Любителі спокою — парк набагато тихіший за центральний і за озерний, гучних атракціонів тут немає, і в будні на алеях майже нікого.
• Ті, хто цікавиться історією — тут можна за одну прогулянку прочитати чотири шари назв: Панська гора, Габсбурзька височина, парк Залізничників, парк Шевченка й нарешті Федьковича.

Як дістатися і практичне

Парк розташований у Шевченківському районі на височині над центром, поруч із головним корпусом університету. Найпростіше добиратися тролейбусами, чиї маршрути мають кінцеву біля держуніверситету, — це №1, №2 і №8; від зупинки до входу лишається кілька хвилин пішки вгору. Від центральної площі сюди можна дійти пішки приблизно за двадцять хвилин, але треба врахувати постійний підйом. Автомобілем підніматися легко, проте організованого паркінгу біля входу немає, тож машину зазвичай лишають у прилеглих кварталах. Вхід вільний, територія відкрита цілодобово і щоденно; заходи центру дозвілля мають власний денний розклад, а тенісна й більярдна складові — сезонний. На прогулянку з оглядом «Цісарської скелі» і майданчика з видом вистачить години. Через воєнний стан слід пам’ятати про комендантську годину і про те, що освітлення на дальніх алеях слабке, тому вечірні візити краще планувати завидна; масові заходи під час повітряної тривоги призупиняють.

Коли відвідати

Весна тут виразніша, ніж деінде в місті: височина відкрита сонцю, тож бруньки розпускаються раніше, а з оголених ще алей видно дахи центру. Влітку старий деревостан дає щільну тінь і парк стає рятунком від спеки — саме тоді працюють гуртки центру дозвілля і проходять спортивні заходи. Восени схили розфарбовуються, а через перепад висот кольори видно ярусами: верхні крони змінюються раніше за нижні. Взимку парк порожній і графічний, засніжені алеї на терасах читаються особливо чітко, а з майданчика над містом відкривається найдальша за рік перспектива, бо листя не заважає огляду.

Цікаво знати

Історія цього місця починається з топоніміки. До 1880-х років височина над майбутнім університетським кварталом мала назву Панської гори або Домки. Потім її перейменували на Габсбурзьку височину — зустрічалися й варіанти «гора Габсбург». Українське населення вимовляло чужу назву на свій лад, і в побуті гора стала Гарбузовою; ця народна форма пережила всі офіційні перейменування й дожила до сьогодні. Парк на височині насадили за правління імператора Франца Йосифа I, і в австрійський період це було місце респектабельного відпочинку: на Гарбузовій горі працювали ресторан і кав’ярня, а гостей підвозили фіакрами — кінними екіпажами.

Кульмінацією австрійського шару стала «Цісарська скеля», створена 18 серпня 1908 року. Приводом було святкування шістдесятиріччя від дня сходження Франца Йосифа на престол, а сама дата — день народження імператора, який, до речі, народився того самого 1830 року, коли в Чернівцях заклали перший міський парк. Після 1918-го, коли Буковина відійшла Румунії, а місто стало називатися Cernăuți, габсбурзькі назви зникли з офіційного вжитку. Прикметно, що румунська влада демонтувала пам’ятник Францові Йосифу I в центральному Народному саду, а скеля на височині вціліла — і сьогодні вона лишається чи не найпомітнішим уцілілим знаком цісарського культу в чернівецьких парках.

Радянський період дав парку два імені поспіль — спершу він був парком Залізничників, потім носив ім’я Тараса Шевченка. У сорокових-шістдесятих тут працював «звіринець» із клітками, де тримали в тому числі вовків. Діяв літній театр, а взимку заливали ковзанку. Атракціонів було п’ять, усі електричні, і користування ними було безкоштовним; біля них стояли фігури ведмедів та оленів, а за роботу кожного атракціона відповідало окреме підприємство. У сімдесятих на території діяв шкільний табір імені Тараса Шевченка: він працював у три зміни, і влітку з ранку до вечора в парку перебувало близько ста п’ятдесяти дітей. Оглядовий майданчик праворуч від входу став традиційним місцем, де випускники чернівецьких шкіл зустрічали світанок. З 1976 року парком керує директорка Олена Глевська. 1990 року парк отримав сучасне ім’я — на честь Юрія Федьковича, буковинського письменника й поета, якого називали буковинським солов’єм і чиє ім’я носить Чернівецький національний університет по сусідству. Того ж року ім’я Шевченка перейшло до центрального парку, тож два міські парки фактично помінялися назвами, а погруддя Кобзаря лишилося тут як слід попереднього періоду.

Сучасний етап скромніший за радянський за розмахом, але живіший за змістом: на десяти гектарах працює комунальна бюджетна установа «Центр дозвілля дітей та юнацтва парку імені Ю. Федьковича», що розпоряджається 1,2 гектара впорядкованої території. У ХХІ столітті тут проводять змагання велосипедистів і заняття з фізкультури, розставлені столики й лавиці, студенти періодично влаштовують толоки з прибирання, а від 2015 року започатковано тенісні турніри й клуб любителів більярду. Парк має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення і працює цілодобово та щоденно.

Поради відвідувачу

• Спускайтеся на нижні алеї — «Цісарська скеля» стоїть саме там, і з головного входу її не видно; без цього спуску головний історичний об’єкт парку легко пропустити.
• Поєднуйте візит із оглядом резиденції митрополитів: обидва об’єкти стоять поруч, і разом вони дають цілісну картину габсбурзьких Чернівців за одну прогулянку.
• Плануйте підйом пішки з центру завидна й у зручному взутті: перепад висот відчутний, а частина стежок ґрунтова і після дощу слизька.

Питання й відповіді

Чому гору називають Гарбузовою? До 1880-х височина звалася Панською горою або Домкою, потім її перейменували на Габсбурзьку. Українськомовним мешканцям австрійська назва давалася важко, і в побуті вона перетворилася на Гарбузову гору — ця народна форма збереглася донині.

Що таке «Цісарська скеля»? Це кам’яний об’єкт на нижніх алеях, створений 18 серпня 1908 року як пам’ятник імператорові Францу Йосифу I до шістдесятиріччя його правління. Дата збігається з днем народження цісаря.

Чому в парку Федьковича стоїть погруддя Шевченка? Тому що до 1990 року цей парк сам носив ім’я Тараса Шевченка, а ще раніше називався парком Залізничників. У 1990-му ім’я Шевченка перейшло до центрального парку, а цей отримав ім’я Юрія Федьковича; погруддя лишилося на місці.

Хто такий Юрій Федькович? Буковинський письменник і поет ХІХ століття, якого називали буковинським солов’єм. Його ім’я носить і Чернівецький національний університет, ансамбль якого розташований поруч із парком.

Що тут було за радянських часів? Літній театр, зимова ковзанка, «звіринець» із клітками у сорокових-шістдесятих, п’ять безкоштовних електричних атракціонів із фігурами ведмедів та оленів поруч, а в сімдесятих — шкільний табір, який працював у три зміни й приймав близько ста п’ятдесяти дітей одночасно.

Наскільки великий парк і що там упорядковано? Загальна площа — десять гектарів, з яких 1,2 гектара перебуває в розпорядженні комунального центру дозвілля дітей та юнацтва; саме на цій ділянці зосереджені майданчики, столики й лавиці, решта — зелений масив із алеями.

Як дістатися з центру? Тролейбусами №1, №2 або №8, у яких кінцева біля держуніверситету, — далі кілька хвилин пішки вгору. Пішки з центральної площі виходить приблизно двадцять хвилин, але дорога йде постійним підйомом.

Чи є тут атракціони, як у центральному парку? Ні, комплексу атракціонів тут немає — сучасний парк орієнтований на прогулянки, дитячі гуртки центру дозвілля, велозмагання, теніс і більярд, які започаткували 2015 року.