В Україні професійні пивоварні виникли ще за часів Речі Посполитої. Раніше пиво варили лише у домашніх умовах. У козацьку добу пивоваріння монополізували і дозволили виробляти тільки для шляхти. А що відбувалось на Буковині? У цьому матеріалі на chernivtsi.name ми більш детально розповімо про розвиток чернівецького пивоваріння та про його вплив на екологію.
Виникнення
Раймунд Кайндль у книзі “Історія Чернівців” згадував, що наприкінці 16 століття у Чернівцях функціонували дві броварні, але їхня продукція була неякісна. Засновником одного з цих підприємств був барон Гартенберг. Його пивоварня була у колишньому приміщенні монетного двору у Садгорі.
У 1869 році у Чернівцях свою роботу розпочав перший акціонерний пивоварний завод. Власниками пивзаводу були місцеві підприємці – Генріх Вагнер, Маркус Цукер, Ісаак Рубінштейн та архітектор Грегор. Тоді статусний фонд підприємства становив 250 тисяч флоринів. Пиво виготовляли у фірмових коричневих пляшках. На них були зображені видуті написи з унікальною символікою. Зазвичай на заводі випускали пиво “Баварське”, яке возили на продаж до Румунії, Німеччини та Австрії.
Для роботи пивзаводу щороку постачали 1100 центнерів ячменю. Це була продукція найвищого гатунку з Бессарабії й Румунії. Також доставляли 200 центнерів чеського хмелю. На той час технологія виробництва пива була ефективна.
З активним розвитком виготовлення пива у місті почали все більше з’являтись шинки й спеціалізовані паби, де усі охочі могли поласувати хмільним напоєм. Місцева влада намагалась контролювати пивний ринок. Вони не хотіли допустити певних змов між власниками підприємств, тож встановили сталу ціну. Літр пива вартував від 28 до 40 гелерів. Це менше однієї крони.
У Чернівцях також був встановлений пивний акциз. Ці кошти були одними із найбільших джерел поповнення міського бюджету.
Вплив на екологію
Поява пивоварних заводів на Буковині мала свої плюси й мінуси. Щодо переваг, то у Чернівцях виникло більше робочих місць, виробництво пива вплинуло на розвиток економіки у регіоні, у людей з’явилась можливість спробувати новий напій, але чи було це плюсом? Чи не несло це за собою певні наслідки у вигляді залежності?
Найбільший недолік роботи пивзаводу – вплив на екологію. Цей мінус існував як і декілька століть тому, так і зараз. У наш час пивоварне виробництво в Україні становить 8% від усієї харчової промисловості країни. З кожним роком виготовлення пива зменшується. Створення хмільного напою пов’язане з водоспоживанням, енергоспоживанням та з відходами.
Пивоварні заводи використовують чимало води для усіх виробничих процесів. Надмірне споживання може призвести до дефіциту водного ресурсу, що може вплинути на екологію регіону. У виготовленні пива є різні етапи, зокрема нагрівання, охолодження й чистка обладнання. Усі ці етапи виробництва потребують чимало електроенергії. Якщо використовувати невідновлювальну енергію, то це загрожує викидами парникових газів та інших шкідливих речовин в атмосферу. Відходи від сировини, зокрема від дріжджів, також завдають шкоди навколишньому середовищу.
Деякі пивоварні працюють над своєю екологічністю. До прикладу, такі підприємства впроваджують вторинну обробку, будують стратегії з відновлення джерел енергії. Чудовою ініціативою у роботі заводу є встановлення рукавного фільтра для очищення зернового пилу. Це дає можливість зменшити кількість відходів. Також важливо, аби все-таки ці залишки сировини передавались на утилізацію спеціалізованим підприємствам.
Отож підприємцям під час створення стратегії виробництва варто пам’ятати не лише про якісну продукцію, а й про вплив всіх процесів виготовлення напою на навколишнє середовище. Адже варто берегти нашу екологію.