У вересні 2023 року в Україні свою роботу відновили 30 цукрових заводів. Ці підприємства відіграють важливу роль в економіці країни. Виробництво цукру позитивно впливає на розвиток аграрного сектора й забезпечує людей важливим інгредієнтом. У цьому матеріалі на chernivtsi.name ми більш детально розповімо історію буковинського цукрового заводу.
Виникнення
На початку 50-х років у селі Нелипівці Кельменецького району розпочалось будівництво цукрового заводу. Локацію для встановлення підприємства обрали поруч з осушеним болотом й місцевою залізничною станцією. Ремонтні роботи припали саме на п’ятий п’ятирічний план СРСР щодо розвитку господарств. Вперше завод виробив партію цукру у січні 1959 року. Вартість будівництва цукрозаводу разом із житловим комплексом становила близько 75 мільйонів карбованців.
Успішному виробництву цукру у регіоні допомагала садиба колгоспу “Прогрес”. Вона розташовувалась неподалік заводу. Саме це об’єднання забезпечувало підприємство буряками та іншою сировиною. Коли закінчувалась ця продукція, то для виготовлення використовували тростину привезену з Куби. Також по залізничній гілці на околиці села доставляли усе необхідне для заводу.
Виробництво
Для працівників цукрового заводу було збудоване спеціальне поселення, де вони мали змогу проживати зі своїми родинами. Зазвичай це були двоповерхові або триповерхові будинки. Для містян облаштували кінотеатр, Палац культури, дитячий садок, школу, аптеку. Усе було створено для повноцінного й комфортного життя.
Кельменецький цукровий завод забезпечував продукцією увесь союз, а також цукор постачали в Індію, Фінляндію і на Кубу. У 80-х роках 20 століття на підприємстві працювало понад 1000 працівників. Загалом Кельменецький завод вважали одним з найкращих в СРСР.
Занепад
Після проголошення незалежности України для заводу настали важкі часи. Адже залізнична колія, яка була поруч із заводом виявилась на території Молдови. Тож з логістикою виникли певні проблеми. Також вирощування буряків значно скоротилось і як такої сировини для заводу не залишилось.
У 1995 році держава приватизувала Кельменецький цукровий завод і перетворила його на відкрите акціонерне товариство. Згодом розпочались судові справи про банкрутство підприємства. Фактично завод припинив свою роботу у 2000 році, хоча офіційно він проіснував до 2004 року.
Останнім директором підприємства був Григорій Берещук. Чоловік неодноразово писав звернення до Кучми, Тимошенко, Януковича, Ющенка, де просив не ліквідовувати цукровий завод, адже чимало людей втратять місце роботи. Також залишались борги по доставці буряка.
Відповіді ніхто не отримав. У результаті обладнання підприємства було розпродано іншим заводам, а те що залишилось здали просто на металобрухт. У селищі зникла вода, тому що її постачали з заводських забезпечень. Тож жителі були змушені копати власну криницю або доставляти воду самостійно.
У наш час молодь села Нелипівці виїжджає до міста, адже у населеному пункті розвитку ніякого немає. У поселеннях працівників заводу залишаються літні люди, серед них і ті хто працював на цукровому підприємстві. Аптека, дитячий садок, школа продовжують функціонувати, як і в минулому. Загалом Кельменецький завод проіснував 42 роки. За цей час підприємство переробило 7,5 мільйонів тонн цукрових буряків, виробивши з них понад 800 тисяч тонн цукру.
Для багатьох місцевих жителів Кельменецький цукровий завод був сенсом життям. Адже протягом років люди віддавали свої сили цьому підприємству. З його ліквідацією селище кардинально змінилось.