Завдяки багатьом дослідженням хіміки стверджують, що виникнення закоханості пов’язане з цілою серією хімічних процесів, які відбуваються в нашому організмі. Саме такі близькі відчуття з’являються за допомогою хімічних речовин, а саме феромонів. У матеріалі на chernivtsi.name ми розповімо про українського ентомолога та ендокринолога Якова Кіршенблата, який віднайшов запах кохання.
Походження
Яків Кіршенблат народився у 1912 році в грузинському місті Тбілісі у єврейській родині лікаря, випускника Берлінського університету. Коли хлопець закінчив школу, то мріяв стати вченим-біологом. Але його документи в університеті не прийняли, тому що Яків був неповнолітній, йому було лише 16 років. Тож він влаштувався вантажником та відвідував лекції на біологічному факультеті як вільний слухач.
Ставши студентом, Яків почав працювати у протозоологічній лабораторії Догеля. У 20 років Кіршенблат здобув диплом про вищу освіту. Він став науковим співробітником фізіологічної лабораторії Всесоюзного інституту тваринництва. У 1937 році Яків закінчив аспірантуру та став асистентом кафедри зоології безхребетних в університеті. Згодом йому вдалось захистити свою монографію з паразитології як кандидатську дисертацію. Завдяки своїй посаді Кіршенблат мав можливість спілкуватися з видатними вченими, зокрема фізіологами.
Відкриття
На теперішній час існують два основні типи феромонів: релізери й праймери. Релізери запускають певну реакцію поведінки, а праймери – змінюють фізіологічний стан особини й модифікують її розвиток. Релізери представлено хімічними сполуками, які досить швидко поширюються в повітрі, а от праймери передаються контактним шляхом. Феромони являють собою не одну речовину, а суміш основної, яка переважає за масою, з невеликими домішками інших компонентів.
Вперше у світі запах кохання винайшов українець, а саме учений Буковинського університету Яків Кіршенблат. Щоправда, він назвав феромони — хімічні “звабливі” речовини — телергонами. Стаття про його відкриття була надрукована в англійському журналі Nature. Його запрошували читати лекції в престижних університетах світу. Проте радянська влада цього не дозволила. Тож через це звання першовідкривачів феромонів кохання отримали німецькі вчені-ентомологи.
Подальше життя вченого
Після Другої світової війни Яків став старшим науковим співробітником в Інституті акушерства та гінекології. Саме там він відкрив перший кабінет ендокринології в тодішньому СРСР. Кіршенблат розробив один із перших тестів на вагітність.
Згодом через репресії проти лікарів, вчений був змушений переїхати до Чернівців, де пробув до кінця свого життя. У Чернівецькому медичному інституті він займався нейроендокринною регуляцією, яку в СРСР майже ніхто не вивчав. Також на Буковині на новому місці роботи Яків опанував нову для нього навчальну дисципліну — нормальну фізіологію. На додачу вчений вивчив досконалу українську мову, а також володів грузинською, німецькою і англійською мовами.
Яків Кіршенблат за все своє життя керував виконанням 16 кандидатських дисертацій і консультував підготовку чотирьох докторів наук. Ще він став автором понад 160 наукових та науково-методичних публікацій, серед яких є монографії і підручники.
На честь Якова Кіршенблата названо низку видів твердокрилих комах. У Буковинському державному медичному університеті заснована стипендія імені професора Кіршенблата, а також на його честь названа кафедра фізіології у цьому вищому навчальному закладі. Цю кафедру протягом 25 років очолював й сам Яків Кіршенблат.